—Противник здійснив прорив лівого краю оборони та намагається зайти нам у тил! — пролунав голос капітана з рації на запасній частоті. — По трьом бійцям з правого флангу та з центру зібратися біля орієнтиру «залишений склад» та зупинити ворога всіма наявними засобами.

Через п’ять хвилин десь у глибині лівого флангу почулися звуки пострілів та вибухи гранат. Старший щойно сформованої групи з шести осіб на загальній частоті передає, що просування противника зупинено. Втрат серед тих, хто оборонявся, немає. У ворога зі строю вибуло чотири бійці — решта відступили...

Вищеописане, здається, схоже на уривок з розповіді про якийсь воєнний конфлікт? Так, але це не бойові дії, а військовоспортивна тактична гра — хардбол. І змагаються між собою не військові професіонали, хоч є серед спортсменів і такі. Серед людей, які захоплюються цією грою, — фахівці різних професій — від робітників та інженерів до банкірів і бізнесменів. Причому віковий контингент — від 18 до 60 років. Чим не зв’язок поколінь?

Часом люди плутають хардбол зі страйкболом. Воно й не дивно. Інформації про перший обмаль. Випадково вдалося натрапити на сайт одного з хардбольних клубів у інтернеті та зв’язатися з гравцями. Тільки тоді відмінність стала очевидною. У страйкболі бої ведуться пластмасовими кульками калібром 6 мм. Обов’язковою умовою є точні копії зброї. Також зберігається автентичність одностроїв різних часів та періодів. Так би мовити, страйкболісти реконструюють бої військових конфліктів ХХ–ХХІ століть.

Хардбол не вимагає автентичності зброї, амуніції тощо. Головною умовою є пневматична зброя калібру 4,5 мм зі швидкістю польоту кулі до 180 м/с. Стрільба ведеться сталевими та свинцевими кулями вагою не більше ніж 0,55 г. Основною відмінністю і беззаперечним плюсом цієї гри є швидкість польоту куль та дальність ураження цілі. Якщо в пейнтболі та страйкболі можливо ухилитися від кулі (так званий ефект матриці), то від свинцю та сталі не втечеш. При певних навичках можна поцілити в противника на відстані близько 100 метрів, хоча гравці зазвичай влучають один в одного на 50–60 метрових дистанціях. Всі ці позитивні моменти максимально наближають гру до реального бою.

Приміром, страйкерський снайпер відіграє роль звичайного штурмовика, бо далі, ніж за 30 метрів він навряд чи влучить. Пластмасова куля просто втратить швидкість. А ось хардбольний зуміє замаскуватися, заздалегідь пристрілятися та вести ефективний вогонь на далекі відстані. Це при тому, що ворог навіть не зрозуміє, звідки по ньому стріляють і хто.

Також неабияким плюсом хардболу є неможливість сховатися за кущами чи за іншими легкими перешкодами. В таких випадках вірогідність того, що куля дійде до цілі, залишається великою. Тобто схованку потрібно шукати як у справжньому бою та враховувати всі можливі напрямки наступу противника. В хардболі у кожного гравця виробляється свій стиль бою та визначається місце в команді. Тут, як і в справжньому бою, неможливо «воювати» в стилі рембо — один проти всіх. Лише командна гра принесе бажані результати та перемогу.

Скажу чесно, із власного досвіду, що негативних моментів у хардболі також чимало. І відчулися вони вже після 30-хвилинної гри. Річ у тім, що основою цієї військово-спортивної тактичної гри є безпека. Тобто того, хто нехтує її правилами, до боївки не допустять. Аби захистити своє тіло від поранень, потрібно закрити його кількома шарами міцної товстої тканини, на голову одягти шолом десантника або армійську каску, пейнтбольну маску (всі отвори в ній закриваються металом) та все це прикрити капюшоном. Людині в такій амуніції та й ще в теплу погоду не позаздриш. Особливо складно проводити гру влітку, бо потрібно володіти неабиякою витривалістю для того, щоби стійко переносити біганину, постійну зміну позицій, здійснювати спостереження за ворогом в умовах обмеженого доступу до повітря та швидко і влучно стріляти. До цього всього ще додайте вагу зброї. Приміром, рушниця може важити до 3,5 кг, пістолет — близько 1 кг. Сама ж маска обмежує сектор огляду та нерідко запотіває.

Після тригодинної гри з мене вийшло сім потів. Проте адреналін, можливість проявити себе з кращого боку, командний дух та незабутні враження компенсують усі мінуси хардболу. Окрім цього, зміг пересвідчитися, що ця гра неабияк сприяє військово-патріотичному вихованню. Так, після боївки один із гравців з піднесеною інтонацією та настроєм повідомив решті, що з грою йому доведеться на рік розпрощатися. Здавалося б, чому тут радіти? Здивовані та приголомшені погляди хардерів змінилися посмішками, міцними рукостисканнями та почуттям гордості за колегу по команді — їх товариш йде до лав Збройних Сил України для проходження строкової служби. Справа у тому, що в хардболі всі, хто служив чи служить у війську, неабияк цінуються. Капітани команд зізнаються, що військовослужбовці дисципліновані, фізично загартовані та володіють всіма необхідними навичками для військово-тактичної гри.

Поки що на вітчизняних теренах любителів повоювати пневматичною зброєю не надто багато. На відміну, наприклад, від Росії, яка вважається основоположницею харду і де вже створено чимало команд. Часто вони проводять між собою виїзні турніри та чемпіонати. Основний сплеск охочих до нових вражень людей у РФ стався після офіційного виступу російського президента кілька років тому. Він, зокрема, тоді зазначив, що такі військово-патріотичні ігри виховують командний дух, сильний характер і формують навички поведінки в найскладніших умовах.

Стосовно українських реалій, то наші команди можна перелічити на пальцях. Проте чисельність хардболістів стрімко зростає. Чимало новоспечених гравців приходять з пейнтболу та страйкболу, мотивуючи це тим, що попередні ігри на фоні хардболу стали нецікавими. Але тут уже більше справа смаку. Відповідну гру люди обирають переважно через матеріальні можливості та власні переконання. До речі, приємно відзначити, що долучитися до хардболу можуть люди з різними статками. Для цієї гри промисловість практично не виготовляє жодного елементу спорядження та амуніції, окрім зброї. Адже якщо людина любить майструвати, то вона може навіть з підручних матеріалів виготовити собі захисний костюм, а досвідчені гравці, звісно, допоможуть.

Слід також зазначити, що хардбол — єдина гра такого формату, яка зберігає й донині некомерційні ідеї. Тобто новачок на перші бої чи тренування може прийти безкоштовно. Його забезпечать усім необхідним. А далі — справа за ним, долучатися в майбутньому до гри чи ні. Словом, будь-яка військово-спортивна, тактична гра має право на існування в суспільстві. Тим більше, якщо вона виховує людину як захисника Вітчизни та загартовує і фізично, і морально.

Джерела:

"Народна армія" №203 (5055), 6 листопада 2012 року